Автобусні розмови


Так склалося, жи частина мого життя проходить в автобусах, які курсують по одному і тому ж маршруті. Слухати музику чи читати в автобусі я не звик тому, жиби не їхав мені дах від нудного просиджування, я знайшов цікаве заняття – слухати чужі розмови.
Усі розмови старшого покоління можна поділити на дві категорії: плітки і «про політику». Розмови про політику мене не дуже цікавлять, бо вічно слухати про «Юльцю — месію» чи «Януковича — зрадника» набридає. Хоча, трапляються люди, які вміють так аналізувати події, жи вітчизняним аналітикам з їхнім мисленням тре сидіти далеко в лісі.
А плітки мені подобаються. Від двох бабусь дізнався, що Галька скурвилася! Ото новина! Ви, не знаєте, хто така Галька? То нічого, я тоже не знаю, але ж цікаво про то було слухати. Особливо, коли бабуся розказувала, як та Галіна лежала на сіні і шо з нею вичворяв Петро. І робила та бабця такий інтимний опис, жи фільми з червоним квадратиком виглядають казкою. І шо цікаво, бабусі засуджували тіко ту Гальку, а про Петра навіть слова кривого не сказали. Видно, шо той Пєтя якийсь пурєдний хлоп.
А про те, що Ставчуки додають до своєї самогонки «димедрол», то я слухав не відриваючи вух. Дідок, який це оповідав, розказував і те: скільки таблеток кидають, і де ховають то всьо, і хто той товар купляє, і наскільки вигідно його продавати. То не хлоп, а справжній Шерлок Холмс! Як ше його зовиджу, то пораджу, жиби писав про то статті на «Хайвей» в рубрику «Розслідування», бо ж такі матеріали в його голові пропадають!
Якби не плітки, ціни чи зміна погоди, то люди в автобусах ніколи б не змогли зав’язати між собою розмови. А так час в автобусі минає швидко і непомітно.
Якщо з розмов старших людей ше можна посміятись, то з розмов молоді…
Пригадую, як один дуже мудрий чоловік мені казав: «Міську, в Україні вже втрачено три покоління молоді. Це катастрофа! ». Я не вірив, але коли чую їхні розмови, розумію шо то чиста правда! Я мовчу про безглузді годинні розмови по мобільному, де хтось цілу годинну розказує про те, як він вчора «отдихнув» і скільки горілки подужав його шлунок чи про те, як закохані тіко торочать в мобільний: «Ти мене точно любиш? А як ти мене любиш? Ти більше нікого, так як мене не любиш?». Такі розмови доводиться слухати щоразу, і розуміти: що культури спілкування чи поведінки в транспорті наший «цвіт нації» не знає.
Як вам розмова двох дівчаток, десь з класу 8-го:
- Лєнка, я планую «Вконтакте» своє ім’я змінити.
- Нафіга?
- Бо, моє справжнє мене задовбало!
- І як тепер ти будеш там записана?
- Актріса с погорєвшого театру. Правда круто?…
- Офігєно!
Ну шо тут скажеш? Добре, що в мене нема диплома психіатра, а то не моргнувши оком би поставив діагноз.
Мене взагалі лякають ті «Вконтаке» і подібні їм сайти, особливо як раз побачив, що друзів мого учня в «онлайні» було 200 чоловік. Молоді вже не цікаво грати у футбол, лазити по лісі чи втікати від злої баби Люсі. Епоха віртуального спілкування на дворі, який може бути ліс чи футбол.
А історія яка сталася на днях, ше раз заставила мене задуматися над долею молоді…
Два хлопці років по вісімнадцяти, в модній одежі за гроші батьків і з дорогими мобілками, звідки золоті голоси Патапа і Насті співали: «…толька штота хрєновата, на маєй душе рєбята…», не зважаючи на людей поруч почали говорити на тему, яка мала підкреслити їхню крутість:
- Валік, ти коли останній раз з тьолкою шось мав?
- А я тобі не розказував, як я минулого тижня Свєтку пердолив?
- Шо серйозно?
- Атвєчаю!
- І шо?
- Карочє… мля… ламалась трохи, мля.., але таки три рази її всадив…
Вони продовжували говорити про це на повний голос, не соромлячись ні сивочолих бабусь, ні втомлених працею чоловіків. Я, як вчитель міг провести з ними педагогічну розмову, міг по хлопськи завалити в груди чи дати шпіца, але сидів, слухав і дивився чи хтось з пасажирів їм шось скаже на те, чи ні.
І знайшовся таки чолов’яга років 50. Він продовжував слухати той маразм, а тоді мовив:
- Слухай, Казанова, закрий свій писок. Бо який ти запихаєш, то я такий виймаю…
Ото сказав! Браво! В мене аж настрій піднявся! А молодиці почали зразу того чолов’ягу очима роздягати!
Шмаркате бидло принишкло і ні слова до своєї зупинки так і не промовило, тіко їхній телефон весь час верещав: «…толька штота хрєновата, на маєй душе рєбята…».


Новости